Роздуми про очі

---

Заплющуєш отак очі і слухаєш.. А навкруги тебе прокидається метушня: хтось гучно розмовляє в дальньому кінці коридору, десь за вікном пролетів якійсь байкер і лише де-не-де маленькими, коротенькими уривками чути саму тишу... Раптом клацає холодильник і очі несвідомо відкриваєш. В ту саму мить вже геть не чуєш і не пам'ятаєш, що то там було в коридорі чи за вікном, чи десь іще невідомо в якому місці.
Все! - тепер чуєш спочатку очима! І лише після огляду ними починають додаватися до картинки інші деталі в усіх фарбах, формах, звуках..

Очі, - кажуть - то дзеркало душі. І скільки тих душ прийшлося в житті вже побачити, зазираючі в них крізь очі хазяїв! І веселих, і сумних, і розгублених, і рішучих, і чесних, як мамині або татові, чиї очі - найрідніші, а скільки було хитрих, навіть брехливих, які дивляться на тебе потупившись, шукаючи місце, куди їх можна сховати. Всяких було..